Тел.: (044) 452 24 03, (067) 327 30 15 (д/с), (067) 403 56 63 (д/с)
Бiльше, нiж просто якiсна освiта
/ Про наш досвід eTwinning-проектів: інтерв'ю з О. Пугою

Новини

 Лип01

Про наш досвід eTwinning-проектів: інтерв'ю з О. Пугою

На ресурсі Платформа (platfor.ma) з'явилося інтерв'ю Ольгою Володимирівною Пугою, нашою вчителькою англійської мови та кураторкою міжнародних проектів, "Як українці змінюють шкільну освіту, спорт та громадський сектор". В статті зібрано чотири освітні кейси, тут ми з гордістю дублюємо той, в якому Ольга Володимирівна розповідає про досвід міжнародних проектів у Святошинській гімназії. 

"Я працюю вчителькою англійської у Святошинській гімназії – мої учні тільки що закінчили 8-й та 10-й клас, ще викладаю авторський курс з англійської літератури, який ми розробили разом із вчителем зарубіжної літератури, а також курую міжнародні проекти, у яких бере участь наша школа. 

Я вже давно шукала різноманітні міжнародні можливості, до яких могла би долучитись гімназія, і мріяла про eTwinning ще тоді, коли в Україні цей напрямок не було відкрито. А потім було створено платформу eTwinning Plus, туди долучили Україну і я одразу ж подалась на один з проектів. До речі, тоді, кілька років тому, це було в рази складніше, ніж зараз – потрібно було подати заявку від школи та різноманітні довідки, а зараз процедуру значно спростили. 

Перший проект, у якому ми взяли участь, мав назву «Toby is on tour» – діти нашої гімназії разом з дітьми з інших п'яти країн розробляли талісмани своїх шкіл. У нас це була м'яка іграшка – ворона Салко. Талісмани кожної зі шкіл подорожували країнами – кожного місяця ми по колу пересилали маскотів між собою і щоразу він привозив якусь цікаву інформацію про ту країну, з якої приїхав.

Також у посилці був польовий щоденник, куди ми з дітьми записували усе, що робимо, паспорт маскота, де ми розписувались та ставили штамп нашої школи. Проект був неймовірно цікавий і спільнота eTwinning його також високо оцінила – з ним ми взяли найвищу нагороду – National Prize. 

З того часу я встигла попрацювати вже над п'ятьма проектами, один з останніх мав назву «Alohomora! Unlocking Borders». Тут брали участь чотири країни: Іспанія, Словенія, Греція та Україна. Маю сказати, що це великий плюс проекту, коли в ньому бере участь не більше чотирьох країн. Якщо ви бачите, що в проекті задіяно понад 15 країн – знайте, що з організацією роботи буде дуже важко. Адже потрібно з усіма тримати зв'язок, слідкувати, аби всі були активні та співпрацювали – це складно.

Проект «Alohomora!» мав на меті креативне вивчення англійської мови через тематику «Гаррі Поттера». Ми із вчителями-партнерами вигадали школу «Tweenwarts» і сказали дітям, що наступний рік вони будуть навчатись у ній онлайн. Кожного місяця діти брали участь у певних «змаганнях» і виконували завдання. Кожне з них було присвячене певному предмету, як у «Гаррі Поттері». Наприклад, в нас було «зіллеваріння» – ми робили досліди та експерименти, був «єтвідич» – наш аналог квідича. Ми самі розробляли правила гри та «літали» на мітлах. Було дуже весело. 

Проект по-справжньому вистрілив, тому що над ним ми з іншими трьома вчительками працювали, як скажені. У нас була окрема група в Месенджері, у якій ми спілкувались та домовлялись ледь не щодня. Мій чоловік навіть іноді скаржився, бо я могла засиджуватись над проектом до півночі.

Кожного місяця ми розробляли нові завдання та опановували нові онлайн-інструменти – це дуже непросто, але вчителька з Іспанії, яка була координаторкою проекту, постійно вигадувала для нас нові «челенджі».

За рік роботи ми з дітьми використали близько 12 онлайн-інструментів – робили колажі, вікторини, презентації. Інколи мені доводилось звертатись за допомогою та моральною підтримкою до вчителя інформатики, який казав «Не переживай, все буде добре» і показував, як це працює.

У нас була сильна інтеграція роботи з іншими вчителями – залучали вчителів біології, хімії, фізкультури. А цього року в нашій гімназії вже близько семи вчителів також взяли участь у eTwinning. Наприклад, моя колега проводить авторський інтегрований курс «Культура та час»: тут діти вивчають мистецтво та культуру, малюють, ліплять, опановують різні техніки. Ця вчителька була другою, хто пішов моїми стопами до eTwinning, вона надзвичайно креативна та продуктивна – за рік може взяти і п'ять і десять проектів – я стільки не встигаю. 

Долучитись до проектів достатньо просто – необхідно зайти на сайт платформи eTwinning (бажано робити це в серпні – тоді відкривається найбільша кількість проектів), обрати проект, який подобається за темою та підходить за віковою категорією дітей. Так само, у профайлі проекту можна подивитись, хто його координатор, написати цій людині та задати всі питання, які вас турбують. Якщо ви вже доросли до того рівня, що хочете зробити свій власний проект – реєструєте його на платформі та залучаєте вчителів з інших країн.

Коли я розповіла дітям про проект на початку року, першою їхньою реакцією було захоплення: «О, Гаррі Поттер, клас!» – вони дуже великі фанати. Але потім, коли ми поділили їх на інтернаціональні групи та довелось комунікувати і домовлятись, вони зрозуміли, що це дуже непросто. Дітей з усіх чотирьох країн ми поділили на 12 «хаусів» (команд) – в кожній команді по 8-10 дітей. Кожного місяця вони мали виконувати спільно різноманітні завдання, а для цього доводилось дуже багато спілкуватись між собою на форумі. Уявіть собі, всі діти віком від 9 до 12 років, і їм потрібно про щось домовитись онлайн. Комусь не вистачало рівня англійської, щоб відстояти свою точку зору, хтось захворів, хтось надто емоційно реагує – перший семестр це було надзвичайно важко.

Та після Нового року стався перелом – вони вже багато чому навчилися, зрозуміли, як потрібно комунікувати, могли і хотіли робити все самостійно. Я їм казала: «Діти, нам потрібно зняти відео», а вони просто кажуть «Ок», організовуються і роблять самі. Різниця була дуже відчутною. Зараз я бачу, що діти, які брали участь в цьому проекті, можуть працювати з будь-ким і будь-коли. Але, звісно, аби досягнути цього, потрібен був пекельний труд.

Цей проект отримав European Prize і в якості призу ми з вчительками-партнерками поїдемо на конференцію до Франції. Можливо, нарешті побачимось з колегами вживу. 

Важливо розуміти, що велика кількість роботи по проекту проводиться позакласно і, авжеж, нам за це не платять. Але я знаю, що буду робити це і далі, бо це цікаво і дає потужний поштовх для розвитку.

Звісно, не завжди все вдається. Одного року проект, в якому я брала участь, не пішов. Почалось все чудово і в нас були прекрасні партнери, але згодом з чотирьох партнерів двоє вийшли – у когось сімейні обставини, хтось не встигає. Але це не страшно, це робочий процес – потрібно визнавати помилки і вчитися на них.

Я вдячна адміністрації нашої школи – вони завжди підтримують навіть найбожевільніші наші проекти, якщо бачать, що це дійсно варте того, готові допомагати з організацією та фінансуванням. Зазвичай в школі всі складнощі і навіть видатки лягають на плечі вчителя, але в нашій гімназії у мене є найголовніше – свобода і моральна підтримка. Вони довіряють мені, знають, що я виконаю програму та ще й зроблю щось цікаве додатково. Адже важливо зберегти баланс: так, має бути весело і цікаво, але треба, щоб знання також були ґрунтовні. Адміністрація знає, що хоч ми співаємо і стрибаємо, але встигаємо підготуватись до іспитів та олімпіад.

Моя головна порада іншим вчителям – не бійтеся. Навіть якщо щось не виходить, пробуйте далі, головне – набути досвід.

Не бійтеся запитувати інших вчителів, які вже мають цей досвід, розкажіть їм про свої страхи. Так ви можете знайти не тільки партнера по проекту, а й друга.

Не беріть участь в проектах заради призів. Коли ми робили «Alohomora!», взагалі про це не думали. Для нас головним був процес, адже ми стільки класного зробили. Головне – любіть своїх дітей і вірте в них.

І остання, головна порада – просто enjoy! Отримуйте задоволення і все вийде."

Читати статтю повністю на platfor.ma.