Людмила Тарнавська у рубриці #запрошуємо_познайомитись
 |
Ось-ось наші 11-класники здобудуть статус “випускників Святошинської гімназії” – це відчувають і наші найдоросліші гімназисти, і ми. Спогади, хвилювання, плани на майбутнє витають у стінах гімназії... І серед іншого звучать перші слова подяки.
Проте між нашими учнями та вчителями за роки навчання складаються такі стосунки, що простого “дякую” – недостатньо. Так народився текст, який ви прочитаєте далі. Тексти-спогад, текст-подяка – текст, який написала наша 11-класниця про улюблену вчительку зарубіжної літератури Людмилу Володимирівну Тарнавську.
Приємного знайомства!
Чи уявляли ви себе колись ящіркою, яку впіймала фея з чарівною паличкою, щоб відвезти Попелюшку у соболевих черевичках на бал?..
Чи зшивали ви частинки байок Глібова, ніби наймайстерніша кравчиня, у центон?..
А, може, ви «бачили» старигана з крилами – і написали про це листа своєму онукові?..
Думаю, що ні :) А я все це робила. Фантазувала, грала зі словами і творила , бо моя вчителька літератури – Тарнавська Людмила Володимирівна!
Ми знайомі із Людмилою Володимирівною вже сьомий рік. За цей час багато чого мінялося, однак одне залишилося незмінним – моє захоплення нею як вчителем і людиною.
З п’ятого класу я дивилася на неї із подивом та величезною цікавістю, не розуміючи: як вона ТАК вміє? Як може побачити те, що інші не бачать у книжках? Де вона бере ці точні і правильні питання для розуміння творів? Як можна бути такою розумною? :) Згодом моє захоплення переросло у «Вау» на кожному уроці: теми ставали складнішими і серйознішими, «копати» доводилось глибше.
Ви не уявляєте, який з’являється азарт, коли ниточку за ниточкою «розплутуєш» твори, коли розумієш те, на що натякає і до чого веде Людмила Володимирівна!.. Тоді аналіз кожного вірша, оповідання чи роману перетворюється на справжнісінький квест.
Насправді, я вважаю, що Людмила Володимирівна не викладає літературу в прямому сенсі. Вона змушує думати, бачачи всю картину подій, а також вчить отримувати задоволення від прочитаного. Я настільки звикла до цього, що навіть не уявляю, що буду робити без уроків зарубіжної літератури. От як без неї тепер читати книжки? :) Якби можна було, я би вчилася у неї і після закінчення школи.
А ще можу похвалитися, що у восьмому класі ми з однокласниками знали зарубіжну літературу краще за інші класи! Бо нашим куратором була саме Людмила Володимирівна. Спочатку ми боялися і протестували, тому що знали її як дуже вибагливу і строгу вчителька, але виявилося, що така вона тільки на уроках. Отож, ми точно знаємо, що жартувати Людмила Володимирівна теж вміє.
У нашій співпраці з Людмилою Володимирівною, одною із найважливіших речей було те, що вона ніколи мене не сварила. Це не означає, що вона не ставила двійок за ненаписані твори (каюсь). Я маю на увазі, що коли я “провалювалася” на олімпіадах, Людмила Володимирівна казала: «Давай розберемо помилки». І перед кожним наступним літературним випробуванням, ми наполегливо займалися і шукали шляхи, щоб стати найкращими. З нею мені було не страшно «провалитись».
Для мене Людмила Володимирівна – справжня енциклопедія життя. Здається, ніби вона знає все. Одного разу прийшла я до неї обговорити тему, яку пропустила, а пішла не тільки з літературними знаннями, а із рецептом домашнього тирамісу. До речі, вийшло дуже смачно :)
Я не створюю ідеальний образ улюбленою вчительки. Було багато моментів, коли я не розуміла Людмилу Володимирівну і ображалася на неї. З нею інколи важко знайти спільну мову. Та все ж, вона причетна до того, ким зараз мене знають.
Впродовж свого спілкування з нею на уроках, за чашкою чаю після і у поїздках, я виводила і підтверджувала певні життєві істини:
- речі ніколи не бувають простими: простота - це омана;
- нема ситуацій з яких неможливо знайти вихід;
- відсутність результату - це теж результат;
- життя нудне, якщо ти не ризикуєш;
- ти нічого не варта як людина, якщо в тебе нема власної думки.
Проте найважливіший урок я отримала в 11 класі, коли спитала:
- Людмило Володимирівно, я не розумію, як ви – така розумна і начитана людина – розумієте, як чинити у житті? Адже кожна історія вчить нас різному!..
- Я не знаю, як жити, - отримала я у відповідь. - Я знаю лише бачення автора. Твоя задача не бути кимось з книжок, а вивести свої правила і визначити власний шлях.
Все це я написала, бо захотілося! Захотілося розповісти усім, що Людмила Володимирівна – справжній скарб! А ще тому що я хочу бути людиною, яка не шкодуватиме про втрачену можливість подякувати. Тому…
Людмило Володимирівно, ДЯКУЮ за те, що Ви є у моєму житті, і за той вклад, який Ви зробили задля мого розвитку!
P. S.
До речі, Людмила Володимирівна обожнює шоколад! Отож, тепер і ви знаєте, як зробити їй маленьку приємність J
P. P. S.
Раніше (до того, як взялася працювати над цим текстом) я думала, що тільки для мене Людмила Володимирівна така особлива. Однак інші учні та випускники гімназії з такими ж теплими почуттями говорять про неї. Тому я з превеликим задоволенням поділюся їхніми враженнями-цитатами:
«Людмила Володимирівна створена для зарубіжної літератури. Стосовно неї ці слова в жодному випадку не можна назвати занадто гучними. Адже немає нічого прекраснішого, ніж закохана в свою справу людина.
Вона вишукана і чарівна. Чесно кажучи, я можу говорити про неї годинами. Це людина, яка несе в собі певну таємницю, загадку. Вона подібна якісному детективу з відкритим фіналом»...
«Дуже сильна особистість, сувора і вимоглива, і багато її завжди боялися. Скажу чесно, навіть я не була винятком, хоч і моєму захопленню не було меж”.
За весь час перебування в Святошинській гімназії, Людмила Володимирівна стала для мене другою мамою. Вона навчила мене заново «ходити сторінками творів мистецтва» (набуті навички в попередній школі себе не особливо виправдали), аналізувати, добиратися до самої глибини твору, перейматися кожним віршем і завжди виходити за творчі рамки. І це неймовірно.
«Ніколи не забуду її майстерність викладання, і якби хто-небудь колись запитав мене: «Хто для тебе ідеальний викладач?», я б навіть і секунди не сумнівалася у своїй відповіді.»
«... она научила меня по-другому смотреть на книги и видеть в них смысл, а не просто текст, что в дальнейшем повлияло на мое восприятие мира и литературы как его части. Она вдобавок была тем учителем, который сталкивает тебя с реальной жизнью, развеивает твои наивные представления о ней, раскрывает разные неприглядные стороны жизни и учит им противостоять, и все это на примерах из литературы и из нашего непосредственного общения. Это была закалка нервов, терпения и характера.
Я не понимала этих уроков, когда училась в школе, но очень оценила ее вклад в формирование моей личности, когда поступила в университет. Это тоже своеобразный урок, он показывает, что мы запоздало начинаем ценить то, что нам дают.»
Інші публікації з рубрики «Запрошуємо познайомитись»:
– Наталія Генріхівна Ставропольцева https://goo.gl/cVQfA5
– Гончаров Дмитро Миколайович https://goo.gl/xAanHj
– Обараз Лілія Леонідівна https://goo.gl/J55WVp
– Лі Марина Станіславівна https://goo.gl/w6GofE
– Маєрчук Світлана Юріївна https://goo.gl/pn343P
– Князева Ніна Миколаївна https://goo.gl/FXoeVi
– Мончук Олена Карпівна goo.gl/5VZVNJ
– Синицька Ніна Петрівна http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id888.html
– Барановська Людмила Леонтіївна http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id1464.html
– Оксана Мазурак http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id861.html
– Маліков Юрій Володимирович http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id828.html
– Сталінська Наталія Анатоліївна http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id1488.html
– Бідношея Світлана Анатоліївна http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id1506.html
– Романенко Галина Михайлівна http://sg-school.kiev.ua/ua/novini/ukr_id1531.html.