Новини садка: враження та світлини тижня

На цьому тижні в садочку Святошинської гімназії відзначали 4-ті іменини однієї із наших чарівних дівчаток, "гарбуз ходив по городу" на ранковому колі і випадкова гостя (яка заскочила на майданчики, щоб зробити пару світлин для нашої рубрики #новини_садка в Facebook) була так вражена, що написала теплу осінню нотатку про наших вихованців... Про це все (та про багато іншого!) ми щодня пишемо на сторінці Святошинської гімназії в мережі Facebook. Проте відтепер ми будемо дублювати збірки тижневих дописів ще й на сайті, аби вони не "губилися назавжди" в потоці новин Facebook. Отож, коротко про головне на цьому тижні. 

Коли тобі 4 роки, то День Народження – найкраще свято!

На світлинах вихованці садка вітають іменинницю, дарують маленькі приємності та смакують іменинні частування. Бажаємо нашій чарівливій іменинникі найсвітліших років дитинства — зокрема, у дружній родині Святошинської гімназії!

Більше світлин із цієї події ви знайдете в дописі на сторінці Святошинської гімназії в Facebook.

"ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ" на ранковому колі 

Щоранку вихованці садка збираються у коло і знайомляться із гостем дня. Це може бути яблучко, качан кукурудзи, мушелька або й сам пан Гарбуз. На світлинах дітки знайомляться із "внутрішнім світом" гарбуза і промовляють віршинку "Ходить гарбух по городу, питає "Чийого я роду?"

Більше світлин із ранкового кола ви знайдете в дописі на сторінці Святошинської гімназії в Facebook.

Враження ранкової гості, яка завітала на майданчики садка Святошинської гімназії

"Теплое осеннее утро. На площадках играют дети. Самое время сделать удачную фотосессию для Фейсбука :) В результате – неожиданные, давно забытые чувства, впечатления и эмоции…

Подхожу к стайке малышей, которые забираются в «автобус».

– Дети, вы куда-то отправляетесь?

– Да! – радостные веселые заинтересованные мордахи явно ждут ответной реакции.

– А у кого можно купить билетик? Кто кондуктор?

– Я! У меня купите! – очаровательная маленькая девчушка смотрит на меня с интересом.

– На тебе денюжку… – протягиваю ей пустой кулачок, изображая расчет. Она с готовностью принимает плату.

– А где мой билетик?

– Вот он! – другая кареглазая малышка протягивает мне свою ладошку.

– А сдача?

– Вот она! Получаю очаровательную улыбку и вытянутый навстречу кулачок…

Опять удивляюсь: «Надо же – такая маленькая, а играет всерьез и всё понимает!»

Ещё не полностью осознав, что произошло, иду к следующей площадке. На душе как-то невероятно тепло и солнечно. Девчонки разложили на парапете игрушки и увлеченно их перебирают. Я приближаюсь, и порыв ветра роняет все волшебство на землю.

– Ой, ой!!!

Помогаю всё поднять и осознаю, что держу в руках игрушечные одеяльца, подушки, перинки, какие-то пестрые сумочки… И память вдруг оживает! Вспоминают руки, просыпается давно забытый трепет: «Ух ты!!! Кукольная постелька!!!» Женщины, ну, вы меня поймете!

Хочется прямо здесь немедленно забыть о взрослых проблемах и задачах и просто поперебирать эти девчачьи сокровища, пристроиться рядышком и с головой погрузится в давно забытые ощущения, для которых даже сложно подобрать слова… Безмятежность… Тотальность… Наивность… Доверие… Боже, как давно это было!

Память тела, психологическая память, язык детства…

Спасибо вам, девчонки и мальчишки за такую ретроспекцию…. Это было так неожиданно, так трогательно и так искренне! Я даже не знаю, что сказать…Просто мазок, штрих, случайная встреча… Но как же все это было по-настоящему!.."

(с) хтось із персоналу Святошинської гімназії

Нагадуємо: ці публікації вперше було розміщено на сторінці гімназії в мережі Facebook. Щоб завжди бути в курсі поточних новин в садочку та школі Святошинської гімназії, приєднуйтесь до нас!