Тел.: (044) 452 24 03, 232 04 46 (д/с), (067) 403-56-63 (д/с)
Бiльше, нiж просто якiсна освiта
/ Ретроспектива ко Дню рождения Святошинской гимназии

Новини

 Лис16

Ретроспектива ко Дню рождения Святошинской гимназии

В кінці листопада Святошинська гімназія відзначає свій День народження, який цього року ми святкуємо вже 22-й раз!

22 роки – це серйозний вік. Не для людини, а для організації. Саме 22 роки минуло з того часу, коли було створено Центр розвитку дитини «Кроха», який сьогодні ми з любов’ю називаємо Святошинською гімназією.

Наша гімназія була однією з перших серед закладів приватних освітніх послуг України. Як же давно це було! Як багато за ці роки пройдено доріг, набито шишок, здійснено відкриттів… Сьогодні нам все ще є в чому вдосконалюватися і є чим пишатися. І в цьому є заслуга КОЖНОГО з нас.

  • Дякуємо усім нашим клієнтам, які довірили нам своїх дітей, і які конструктивною критикою, теплими словами вдячності, підтримкою щодня допомагають нам рости та розвиватися!
  • Дякуємо усім нашим співробітникам, які щогодини вкладають свій професіоналізм, творчість та своє серце у розвиток та процвітання Святошинської гімназії.
  • Дякуємо нашим надзвичайним дітям! Коли ми дивимось у ваші очі, ми відчуваємо, що все це – не дарма!
  • Дякуємо усім-усім-усім, хто протягом усіх цих років на тому чи іншому етапі нашого шляху просто був поруч – в сонячні дні і в похмурі. Ми щиро вдячні усім вам. Ми любимо вас!

І сьогодні, на честь свята, ми пропонуємо вашій увазі НЕВЕЛИЧКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС ПРО ПЕРШІ КРОКИ СВЯТОШИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ, який підготувала її засновниця Тетяна Живаєва.

Когда я вспоминаю те годы, меня неудержимо охватывает романтика революционных лет и становятся близкими и понятными многие песни и лозунги того времени...

ДЕНЬ ОТКРЫТИЯ…

В группе 2 ребенка – мой Ваня и Костя, сын Дмитрия Николаевича. На полу – истертый жиденький коврик, рассохшийся конструктор и две потрепанные мягкие игрушки, предоставленные во временное пользование сжалившейся над нами заведующей детским садом.
На прогулку уходим за территорию, подальше от ироничных взоров сотрудников государственного детского сада. Стыдно, коленки дрожат. Но в душе неугасимым пламенем горит вера в великое будущее!

УРА! В ГРУППЕ УЖЕ 4 РЕБЕНКА!

Спина мокрая от напряжения и усердия. Работаю воспитателем плечом к плечу со Светой Овсиенко и Светой Шраго. Девчонки, как сторонницы разных педагогических систем (классической и Монтессори), ведут ежедневные переговоры, местами переходящие в военные баталии по теме: "Быть или не быть игрушкам в группе!".

ПЕРВАЯ ЗАРПЛАТА...

10$ на всех. Спасибо тебе, Дмитрий Николаевич, за великодушное: "Ого! Я думал, и этого не будет".

НАС УЖЕ 8!

Что-то большое и теплое разливается в груди. Наверное, это гордость! С Оксаной Осинкиной ("визитной карточкой" "Крохи", как окрестили её родители) стоим у окна: "Вот увидишь, мы будем лучшим детсадом в Киеве!" Спасибо тебе, Оксаночка, за поддержку!

YES! ПОЛНЫЙ КОМПЛЕКТ: 14 ЧЕЛОВЕК!

А вместе с ним и первый карантин… Ветрянка "выкосила" всех, особенно дядю Диму.
Первый Новогодний утренник. В страхе застываю в зрительном зале. Муж (дай Бог ему здоровья!) –в роли Деда Мороза. Дети такие нарядные и буйные. Боже, как красиво и четко все представлялось! Но реальность жестока! По-моему… нет, точно, ПРОВАЛ! Оглядываюсь: улыбки на лицах, смех, аплодисменты. "Спасибо! Чувствуется, что вкладывали душу!"; "Ждем следующего праздника, где ещё так отдохнешь!"

ПЕРВЫЕ ПОКУПКИ В ГРУППУ

Журнальный столик! А с ним и серьезная, почти неразрешимая проблема: "парикмахерскую" или "больничку" на нем расположить? Есть от чего ночь не поспать! А из дома с пугающей систематичностью продолжают выноситься в детский сад "ненужные" вещи: "Обойдусь… что-нибудь другое куплю… когда-нибудь…"

Первый, но уважаемый и всеми любимый преподаватель живописи. В тот очень непростой год Бог послал нам Людмилу Михайловну. Первая мысль при встрече: "Какая красивая женщина! Такая не может не быть талантливой!"

Вот и пролетел год. Неужели получилось? Да! Таки да!..»

Спасибо вам, мои дорогие коллеги, за оптимизм, за творчество, за бессонные ночи и трудовые дни."

Я испытываю чувство гордости за тех людей, которых сегодня имею честь называть командой Святошинской гимназии! И спустя 22 года работы, как никогда, мне близки и понятны слова Г. Форда: "Вы можете забрать все мои фабрики, сжечь все мои здания, но оставьте мне людей – и я все восстановлю!"

Основатель Святошинской гимназии, 
Татьяна Живаева

P.S. Вперше цей запис було опубліковано на сторінці Святошинської гімназії у Facebook, де ми отримали приємні вітання та коментарі. Якими залюбки ділимося з вами.