Тел.: (044) 452 24 03, (067) 327 30 15 (д/с), (067) 403 56 63 (д/с)
Больше, чем просто хорошее образование
/ / / Знакомимся с учителями: Юрий Маликов

Новости

 Дек09

Знакомимся с учителями: Юрий Маликов

Кажуть, він сміється як Дід Мороз, всім допомагає і працює «Ангелом» гімназійного вай-фаю... Здогадались, про кого йдеться? Звісно, про вчителя інформатики Святошинської гімназії Малікова Юрія Володимировича. Ми й раніше готували публікації про колег, але сьогоднішній матеріал унікальний ще з однієї причини: його підготувала учениця 10-класу Катя Кравцова у тісній співпраці із гімназистами, вчителями та випускниками. І це гідна робота.

Запрошуємо познайомитись!

У будь-кого і будь-чого є серцевина. У Святошинській гімназії це – кабінет інформатики. Ви можете подумати, що йдуть туди за комп’ютерами та інтернетом, але це не так. Просто там мешкає надзвичайна, особлива для кожного старшокласника, людина. Ви вже чули про дядю Юру? Якщо ні, то знайомтеся.

Юрій Володимирович – вчитель інформатики, але для всіх просто «дядя Юра». Про нього можна розповідати безкінечно, але я почну з фактів:

Юрій Володимирович – незамінний працівник

Як щось трапилося, всі біжать до нього. «Юра, лампочка перегоріла!», «Юрій Володимирович, принтер не друкує!», «Интернет пропал!», «Ноут висить…», «Дядя Юра, у вас є зарядка?..» І так щодня по стонадцять разів. Але дядя Юра знаходить час для кожного.

Він для нас як дядя Стьопа – і швець, і жнець, і на дуді грець, і дядя Юра! жартують колеги. Але правда в тому, що в цьому жарті все – правда, а Юрій Володимирович дійсно незамінний.

На дядю Юру завжди можна покластися

- Він вчить нас інформатиці і ніколи не здаватись!..
- Коли він дає нам завдання, то каже: «Поки ви цього не зробите, ви цього не доб’єтеся, ви нічого не вивчите!..»
- Він ніколи нічого грубого не скаже… 
- Коли у нас фізика-хімія-інформатика він завжди допомагає нам із уроками, заново пояснює, якщо треба.
- А ще… він ніколи не «спалить»!

Ось так захоплено розповідали про Юрія Володимировича семикласники. А колеги кажуть, що «…він – людина слова. Ми багато заходів провели із ним пліч о пліч, і на нього завжди можна покластися».

Дядя Юра – справжній талант

Нещодавно Юрій Володимирович розповідав, що хтось йому віддав мотор від пральної машини – і тепер він думає, як випаяти мікросхему, щоб знизити в ньому кількість обертів…

Знаєте, навіщо? Щоб поставити цей мотор на швейну машину – і шити шкіряні чохли на гітари, які дядя Юра вміє реставрувати. Так я дізналася, що дядя Юра ще й шиє на машинці. А якщо дуже попросити і принести матеріали, то він може зробити вам кахон – струнно-ударний музичний інструмент…

До речі, в кабінеті інформатики стоїть аж чотири гітарі, і вечорами, після уроків, дядя Юра вчить охочих грати на цьому музичному інструменті. «А ще пам’ятаєте, – нагадали мені все ті ж семикласники, – торік кожної п’ятниці в кабінеті інформатики вимикали світло і дядя Юра грав, а всі співали. Тоді так гарно було…»

Так-так, музичні посиденьки в кабінеті інформатики – це теж дяді Юриних рук справа.

Одним словом, як матимете час, завітайте до гімназії перед 8-м березня. В коридорах ви не зустрінете ні школярок, ні вчительок, повітря буде п’янким, а з театральної лунатимуть гітари та пісні… так і знайте - там, на сцені, дядя Юра. Вони разом із дядьою Дімою та Олександрою Ігорівною завжди готують для нас кльові рок-вітання!..

Юрій Володимирович вміє знайти підхід до кожного

Дядя Юра це людина, з якою можна поговорити про все. На осінніх канікулах я зайшла у справах до гімназії, зазирнула до дяді Юри – і пропала на півдня. Ми встигли і пожартувати, і обговорити новини, і фільм подивитися. Ще я поскаржилася йому на проблеми, а він уважно вислухав, втішив і дав поради.

«Він може підтримати як психолог, знаходить спільну мову з усіма людьми. Він по-різному говорить з нами і з 10-класниками, наприклад, бо ми по-різному сприймаємо інформацію» кажуть про нього навіть молодшенькі!

В будь-якій скрутній ситуації, навіть з питаннями, які його не стосуються, діти все одно йдуть до дяді Юри.

Не дивно, що всі випускники, завітавши до гімназії, одразу біжать в кабінет інформатики. А потім пишуть довгі відгуки, коли просиш їх поділитися спогадами про Юрія Володимировича. Ось такі, повні вдячності слова, написали випускники Святошинської гімназії 2013-го року:

Я вдячний дяді Юрі за те, що не задавав зайвих запитань. Він бачив усі мої неуспіхи, усі лажі. Але вказував на них обережно. Це дозволяло мати ту довіру – показувати, співати разом, грати, ділитися новим без задніх думок чи застережень.

«Він для мене людина, яка насамперед була другом, а вже потім – учителем інформатики. До нього завжди можна було звернутися з будь-яким проханням: щось полагодити, чомусь навчитись, допомогти обрати пристрій або просто поговорити. Він відрізняється від інших дорослих справжністю та щирістю, він не боявся жартувати та бути смішним.

Мало хто знає, але насправді він дуже гарно готує м’ясо на вогні. Майже так само гарно, як співає під гітару та жартує. Ой, а ще він людина, яка навчила мене грати на гітарі та мінімально співати, за що йому велечезне дякую!»

Ще Юрій Володимирович класно малює

Але це тільки під настрій. Найчастіше, він малює котиків. Усіх цікавило: чому саме котиків? Може, він дуже їх любить? «Ні, – сказав дядя Юра, – просто вони в мене найкраще виходять».

Я ж кажу, Юрій Володимирович – талант.

Дядя Юра «дуже класно жартує»

- Коли він заходить, а ми сидимо на уроці, – зізнаються шестикласники, – ми всі такі «О, дядя Юра прийшов!» і зразу атмосфера в класі стає позитивнішою.

А ще він «скарбничка» всіляких історій. Здається, ніби Юрій Володимирович «носить в кишені кілька смішинок і дістає їх за гарної нагоди».

Як я й казала на початку, про дядю Юру можна розповідати безкінечно. Але для знайомства у вас достатньо інформації. Закінчити розповідь про Юрія Володимировича я хочу словами своєї однокласниці:

Я люблю дядю Юру за те, що він ніколи не засуджує і підтримує мене. Коли в мене поганий настрій, я завжди іду у комп'ютерний клас, бо він вміє розвеселити. З ним є про що поспілкуватися, він дає гарні поради. Для мене він не просто вчитель інформатики – це людина, яка створює атмосферу тепла і радості у стінах школи.

І ці слова міг би сказати кожен учень Святошинської гімназії. Бо і для мене Юрій Володимирович – не просто вчитель, а людина і друг. Я дуже ціную його і, сподіваюся, змогла розказати про нього якнайкраще.

P.S. Вперше цю нотатку було опубліковано на сторінці Святошинської гімназії у Facebook

Інші публікації з рубрики «Запрошуємо познайомитись»: 
– Гончаров Дмитро Миколайович https://goo.gl/xAanHj
– Обараз Лілія Леонідівна https://goo.gl/J55WVp
– Лі Марина Станіславівна https://goo.gl/w6GofE
– Маєрчук Світлана Юріївна https://goo.gl/pn343P
– Князева Ніна Миколаївна https://goo.gl/FXoeVi 
– Мончук Олена Карпівна goo.gl/5VZVNJ